Герої не вмирають: Павлівська громада провела в останню дорогу Баранось Анатолія
Ще вчора над громадою панувала важка тиша очікування. Жителі чекали на повернення свого захисника — Баранось Анатолія. Чекали не так, як мріє кожна родина — не з квітами та радісними вигуками, а з лампадками у руках, схиливши голови у вечірній молитві. Анатолій повернувся додому «на щиті», ставши частиною небесного війська.
Сьогодні, 11 березня, Павлівська громада одягнулася у жалобу. Ми прощалися із земляком, військовослужбовцем Збройних Сил України, який поклав своє життя на вівтар нашої свободи.
3 березня 2026 року серце воїна зупинилося під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Садове Куп’янського району Харківської області. Анатолій загинув у бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своєму народові.
Провести Героя в останню дорогу прийшли рідні, друзі, бойові побратими, односельці. Разом із громадою скорботу розділили сільський голова Андрій Сапожник, заступник голови Сергій Фіть, секретар ради Ольга Фіть, керуюча справам (секретар) виконавчого комітету Олена Гусар, родини загиблих захисників та старости старостинських округів .
Чин похорону у місцевому храмі очолив Єпархіальний благочинний Іваничівського благочиння, настоятель Свято-Покровського храму селища Іваничі, митрофорний протоієрей отець Андрій Мельничук у співслужінні з духовенством громади.
Траурна процесія рушила до місця вічного спочинку. Кожен крок за домовиною відлунював болем у серцях — громада прощалася з людиною, яка була опорою для близьких і щитом для країни. Під звуки військового салюту, що розірвав березневе небо, Анатолія поховали з усіма почестями. Цей залп став символом вічної вдячності за подвиг, який не має ціни.
Анатолій Анатолійович жив заради своєї сім’ї та України. Рідні пам’ятатимуть його як людину великої душі, яка вміла любити, оберігати і затуляти собою тих, хто був йому найдорожчим.
Павлівська громада низько схиляє голови перед мужністю свого Героя. Ми висловлюємо найщиріші співчуття родині Анатолія. Ваш біль — це наш спільний біль. Ваша втрата — це рана на серці всієї країни.
Світла пам’ять воїну-захиснику.
Вічна слава Герою України!
Герої не вмирають — вони стають нашими ангелами-охоронцями.
