5-ть років без Юрія Тишика. Вічна пам'ять та слава захиснику України!
Час неможливо зупинити. Але він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв сьогодення – захисників, які віддали життя у війні за Україну. Вчора, 3 жовтня, делегація на чолі з керуючою справами Павлівської сільської ради Оленою Гусар, головою ГО «Герої не вмирають» Софією Дармофал та спільно з матерями загиблих військовослужбовців побували на Старовижівщині.
Рівно 5- ть років тому від ворожої кулі поблизу сіл Жолобок та Кримське, що на Луганщині, загинув Юрій Тишик, уродженець с.Мизове. Відтак, у місцевому закладі освіти, де навчався захисник України, відбувся пам’ятний захід, який згуртував шкільну родину, рідних полеглого Героя, керівництво місцевої влади та духовенство.
Присутні вшанували хвилиною мовчання подвиг захисника та усіх героїв, які віддали найцінніше у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України- своє життя.
Зі словами підтримки до всіх присутніх звернулися Олена Миколаївна та Софія Михайлівна. Після чого, усі присутні відвідали місце вічного спочинку бійця.
Пригадаємо, що Юрій Анатолійович Тишик (1991—2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.. Народився 1991 року в селі Мизове (Старовижівський район, Волинська область). 2010-го закінчив Старовижівський професійний ліцей — за фахом електрогазозварника та водія.
Влітку 2015 року призваний за мобілізацією. 25 квітня 2016-го підписав контракт, проходив службу у 93-й бригаді. Четвертий раз контракт підписав 26 січня 2019 року; старший солдат, механік-водій 4-ї роти 2-го механізованого батальйону 14-ї бригади.
3 жовтня 2019-го загинув від важкого поранення, похований в селі Мизове..
Без Юрія лишились мама Олена Олегівна, сестра, а також дружина та маленький син, що зараз проживають на території Павлівської громади.
Юрій, назавжди залишиться в серці кожного з нас, як приклад патріотизму, незламності духу, добра, самопожертви та безмежної любові до України.
У річницю загибелі нашого оборонця вшануймо пам'ять Героя вдячним словом і молитвою. Пам’ятаймо про його жертовність... Схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас… Не зможемо повернути до життя полеглих оборонців, але можемо зберегти пам’ять про них!
Світла та вічна пам’ять Герою!
