Павлівська громада
Волинська обл., Володимирський р-н
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

с. Щенятин

Анкета населеного пункту

Село Щенятин Іваничівського району Волинської області розташоване на північний схід  від смт. Іванич на відстані 19 км. Село межує на заході з с. Лугове, з північного боку – з с. Іванівка, на сході – з с. Радовичі, на півдні – з с. Старосілля. Село підпорядковується Павлівській сільській раді. У селі є 63 двори, в яких проживає 235 чол.

Вступ

По  селу Щенятин взагалі дуже мало документів "дорадянської доби" навіть у Луцькому архіві. Справа в тому, що село вщент вигоріло в першу світову війну, потім горіло в 1935 році. А перед приходом німців, по розповідям односельчан, жителі села вирішили спалити всі документи, щоб німці не дізнались хто в селі поляк, а хто українець. Були налякані подіями у Польщі.

Так само, як і історія заснування будь – якого міста, села оповита тайною. Але, незважаючи на це, крізь віки від покоління до покоління до нас дійшла легенда, яка безпосередньо стосується назви цього села.

«Колись давним – давно прийшли і оселилися на березі річку два брати на прізвисько Щенятин. Жили вони, працювали, але одного разу щось між ними відбулося, і вони посварилися. Тоді старший брат вигнав з дому меншого. Менший переправився через річку Лугу і оселився на іншому боці у болотах. Із цього часу, коли менший брат пішов від старшого, люди з навколишніх поселень прозвали його місце проживання Малий Щенятин. А тут, де залишився проживати старший брат – Великий Щенятин».

При записуванні даної легенди різні люди звертають на це увагу. Деякі деталі розповідали неоднаково. Можливо тут дали взнаки і час, і те, що вона передавалась усно. Так, наприклад, одні люди розповідають «просто брати», інші – «козаки». Хоча друге брали під сумнів, тому, що над річкою Лугою біля озера колись знаходилось давньоруське поселення, яке було повністю розкопане і досліджене, де було виявлено півземлянки , кераміку, залізні наконечники списів.

З цього можна зробити висновок, якщо поселення існувало, то і мало свою назву. Але, якщо і дійсно прийшли козаки на прізвисько Щенятин і внаслідок цієї незрозумілої історії між ними, то, можливо і дійсно ці території назвали на їхню честь. Тоді стає незрозумілим власне причина їхньої сварки. Адже, це була не просто сварка, а насправді більш щось заплутане, незрозуміле, адже молодший подався не в іншу місцевість, а лишився біля брата, хоч їх тільки розділяла річка. І незрозуміло, чому в болотах, адже це незручно для проживання. Можливо , його стримувала любов до брата.

Отже, підкреслюючи вище сказане, ми можемо зробити висновок. Що час виникнення поселення на території села Щенятин відноситься до давньоруської епохи, а значить Х – ХІ століття (про що свідчать археологічні розкопки). Але щодо самої назви села і її походження, то ми можемо віднести ці дані до ХVІІ – ХVІІІ ст., якщо бути вірним легенді. Хоча й письмових згадок щодо виникнення даної назви  Щенятин у нас нема, а значить, слід звернути увагу детальніше на легенду.

Історія доповнювалась письмовими згадками у 1796 р. «Свидетельство о количестве дворов (10) жителей. Мужчин 49, женщин 45». 1859 р. « имение князя Любомырського дворов (21), жителей (157).

В кінці ХІХ на початку ХХ ст.. на волинські землі переселилось досить багато польських переселенців. На території села Щенятин було утворено дві колонії. Перша з них складалася з вулиці в якій було близько 10 хат. Розташована вона була поблизу хутора. Один з поляків заснував школу для польських і українських дітей, яка отримала назву « Оськова школа». Друга колонія складалась з чотирьох хат і розташована була також у вигляді вулиці (тепер це польова дорога з с. Щенятин до с. Радовичі). Польські хати у будові нічим не відрізнялися  від українських. Біля них були посаджені садки , вони тримали велике господарство. Були щирими і привітними із місцевими жителями. Але поляки придбали більше землі, тому й жили заможніше від українців. Хоча буденне життя було подібним до українського, хіба що тільки поляки відвідували Порицький костел.

Українське ж поселення до 1918 р. уже повністю викупило усі орні землі. Хоча їх було мало і ті селяни, які хотіли заробити гроші ходили найматись на роботу до Ляховського пана. А частина селян виїжджала шукати кращої долі в Аргентину або Канаду. Але й на чужині їх переслідували горе й тяжке поневіряння.

В 1948 р. було покладено початок організації колгоспного ладу. Головою колгоспу було обрано Редьку Андрія, а завідуючим фермою Потапчука Якова.  Через рік змінив голову колгоспу Тименко Григорій, який разом з головою сільської ради Шмигелюком енергійно взялися за корінне покращення організації господарювання в молодій колективній сім'ї. Велика увага була звернута на будівництво приміщень для тваринницьких ферм. З року в рік зростала і міцніла економіка колгоспу: будувались приміщення, збільшувались поголів'я худоби, зростала врожайність зернових, збільшувалась оплата трудодня.

В колгоспі вирощували коксогіз , чумизу , працювала огородня бригада .  За десять років він виростив таких передовиків колгоспного виробництва як : ланкова колгоспу Рибка Дар'я , яка нагороджена орденом «За трудову доблесть», доярка Кот Надія, яка з року в рік одержувала першість по надоях молока в колгоспі і інші.

У 1950 році було обрано головою колгоспу Сиротюка Дмитра Остаповича після нього були Радчук Микола, Бунда Олексій Федосійович, Хомич Василь миколайович, Мартинюк Михайло Пантелеймонович.

Дуже добре для сільського нашого населення , що цей колгосп існує і до цього часу . Завдяки мудрому керівникові Гурському Віктору Олексійовичу і його вдало підібраній команді у нас ніде не облугують землі, всі поля дбайливо, по-господарськи засієні культурними рослинами. Працюють тваринницькі ферми. Кожного ранку поспішають на робочі місця люди. Вони мають змогу працювати у рідному селі, а не за кордоном.

В центрі села розташований магазин  « фортуна » і крамниця «Наталка». Є на території села ЗОШ І ступеня, де мають змогу навчатися учні початкових класів. У роки війни і в післявоєнні роки окремого приміщення відведеного під школу не було. Діти навчалися спочатку у хаті Шульгана Данила Кириловича, пізніше в хаті Шевчука Демка Юстимовича. Тому місцева влада вирішила побудувати нову школу. Так у 1963 році учні сіли за парти у новому приміщенні. Першим директором цієї школи була Сторожко Поліна Іванівна, яка працювала у селі з 1955 року. Вона була ветераном Великої Вітчизняної війни.

Хоч наше село невеличке, у ньому нараховується дворів, але живуть трудолюбиві, чемні люди. І мені хочеться побажати їм, щоб на полях ще довго колосилися рясні урожаї, привітно всміхалося сонечко, Бог посилав міцне здоров'я, а діти веселим щебетом наповнювали вулиці, домівки і школу.

Освіта

Неподалік від районного центру розкинулось мальовниче село Щенятин. Хто не бачив цієї чудової картини просимо завітати до нас у гості. Ви будете приємно здивовані неповторною красою його краєвидів. По одну сторону села росте невеличкий лісок , по іншу омиває повновода річка Луга. З двох побічних сторін видніються безмежні простори хлібних ланів. У центрі села розташована Щенятинська загальноосвітня школа І ступеня. Вона була побудована у 1963 році. А до цього часу постійно приміщення під школу відведено не було. У роки війни школа знаходилася в хаті Шульгана Данила Кириловича. Пізніше її було перенесено до хати Шевчука Івана Юстимовича. З 1945 року по 1962 рік школа знаходилася в хаті Шевчука Демка Юстимовича . Але приміщення було в аварійному стані і тому місцева влада вирішила побудувати нову школу. Так у 1963 році учні сіли за парти у новому приміщенні. Першим директором школи була Сторожко Поліна Іванівна , яка працювала у селі у 1955 році . Вона була ветераном Великої Вітчизняної війни. В цей період працювала ще у школі вчителька із села Лугового Довгун Валентина Павлівна. В ці роки школа мала земельну ділянку на якій вирощували овочі . За вилучені кошти дітям купляли новорічні подарунки. У 1974 році Валентина Павлівна перейшла працювати в Іваничівську ЗОШ №2. У цьому ж році Поліна Іванівна пішла на пенсію. Директором школи було призначено Чоп Євгенію Євтихівну, яка працювала з 1 серпня 1975 р. по 1982 рік. З 1983 року по 1985рік директором було призначено Шабатуру Ольгу Григорівну. У 1986 році на посаду завідуючої школою було призначено Зінько Таїсу Миколаївну , яка працювала по 1988 рік. У зв’зку із переведенням її в іншу школу посаду завідуючої зайняла Озімак Марія Юріївна на якій вона працювала по 1993 рік. З1994 року по 1996 рік на даній посаді був Бойко Олег Григорович, змінила його Онищук Валентина Ярославівна , яка працювала до 2001 року. З 2001 року і по даний час завідуючою Щенятинської загальноосвітньої школи І ступеня працює Можелюк Алла Олександрівна.

Видатні постаті села

Глух Ростислав Ілларіонович – адвокат м. Володимира – Волинська.

Білецький Ярослав Леонідович – судовий розпорядник смт. Іваничі.

Можелюк Вікторія Анатоліївна – головний спеціаліст бюджетного відділу фінансового управління міста Володимир – Волинська.

“Матері-героїні”: Атлас Феодосія, Атлас Катерина Андронівна, Франасюк Ганна Іванівна, Дорош Людмила Ростиславівна які народили по 5 дітей.

Туристсько-краєзнавчі об’єкти

Поблизу села протікає повновода річка Луга , є невеличкий лісок та місцеві яри.

На цвинтарі села Щенятин знаходиться могила  воїна УПА Самосика Степана Івановича, а також пам'ятник невідомому воїну УПА Аркадію.  

Сучасний стан

В Щенятині  на даний час, діє  школа, медпункт, два магазини , тваринницька ферма. Село газифіковане, проведено водопровід до житлових будинків жителів. У  Щенятині прокладене тверде покриття доріг, яке потребує ремонту.

В селі  землі обробляє СВК « Перемога». Село славиться не тільки своїми здобутками але і своїми  трудолюбивими людьми .

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь