Пам'ять, що живе в серцях : друга річниця загибелі Юрія Гимзи
Два роки тому безжалісна й невблаганна смерть забрала життя Юрія Гимзи – молодого хлопця, який мріяв про мирне майбутнє. Сьогодні ми згадуємо Його з болем і гордістю, бо такі, як Юрій – не просто захисники, а янголи, що стоять на варті України вже з небес.
Сьогодні, 24 жовтня, вшанувати світлу пам'ять воїна завітали до рідного села військового сільський голова Андрій Сапожник, заступник сільського голови Сергій Фіть, секретар сільської ради Ольга Фіть, керуюча справами (секретар) виконкому Олена Гусар, староста Колонського старостинського округу Лілія Кузьмич, голова ГО «Герої не вмирають» Софія Дармофал, матері загиблих героїв Павлівської та Іваничівської громад, друзі, рідні, односельчани, побратими та небайдужі жителі громади.
В місцевому храмі села Колона відбулось богослужіння, в молитві усі присутні попрохали у Всевишнього вічного миру та спокою усім, хто пожертвував своїм життям в боротьбі за незалежність України.
Після божої служби усі попрямували до кладовища, де спочиває Герой – Юрій Гимза. Біля пам’ятника, на якому зображений портрет хлопця, Єпархіальний благочинний Іваничівського благочиння, настоятель свято-Покровського храму смт Іваничі миртофорний протоієрей Андрій Мельничук спільно зі священнослужителями громади очолив поминальну молитву та здійснив освячення пам’ятника.
Перед присутніми слова вдячності Герою та співчуття найріднішим Юрія виголосив сільський голова Андрій Сапожник. «Юрій віддав своє життя, захищаючи рідну землю, своїх близьких і майбутнє України. Його мужність і жертовність назавжди залишаться в наших серцях як символ справжнього героїзму», - мовив Андрій Степанович.
Присутні поклали квіти та лампадки до могили Юрія та до могил усіх Героїв, що спочивають на місцевому кладовищі.
На завершення пам’ятних заходів присутні зібрались біля стендів зі світлинами Воїнів села Колона, що загинули в війні за незалежність України. Там, де з фотографій дивляться обличчя Героїв, слово мала перша вчителька Юрія Гимзи Оксана Тарасівна Єдинак. Вона поділилась своїми спогадами про Юрія як про учня та як про людину. Після чого усі охочі поклали квіти до фото-стендів, що стали символом вічної пам’яті про подвиг наших Захисників.
