У Павлівській громаді вшанували третю річницю загибелі Захисника – Олексія Мельничука
26 грудня — дата, що болем відлунює в серцях павлівчан. Три роки тому зимового дня війна забрала життя жителя села Павлівка — Олексія Мельничука. Він пішов у безсмертя, залишивши по собі приклад мужності, щирості та людяності. У пам’яті односельців Олексій назавжди залишився світлою людиною, про яку говорять лише з теплом і вдячністю.
Щоб схилити голови перед подвигом Воїна, цього дня разом зібралися сільський голова Андрій Сапожник, заступник сільського голови Сергій Фіть, секретар сільської ради Ольга Фіть, друзі, педагоги, рідні та жителі Павлівки, для яких ім’я Олексія стало символом відданості Україні.
У Свято-Михайлівському храмі відбулася спільна молитва за упокій душі Захисника, яку звершив настоятель храму отець Петро Пшеничка. Після молитви присутні попрямували до місця вічного спочинку Героя. Над могилою майорів синьо-жовтий прапор — мов німе свідчення того, що боротьба триває. Тут лунала молитва, спалахували лампадки, лягали живі квіти.
Фінальним акордом пам’ятного дня став захід на території Павлівського ліцею — навчального закладу, де формувався характер Олексія. На фасаді закладу серед портретів випускників, які стали на захист держави, розміщене й його фото — як знак незламності покоління, що стало щитом для країни.
Під час заходу присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглого земляка та поклали квіти до пам’ятних знаків, засвідчивши шану й вдячність за його жертовний шлях.
Час не стирає справжніх імен.
Подвиг Олексія Мельничука — це частина історії громади й держави.
Він залишив після себе не порожнечу, а пам’ять, наповнену світлом.
